Гуссерль Логічні дослідження. Пролегомени до чистої логіки

«Логічні дослідження» (1900-1901) Едмунда Гуссерля є відправною точкою феноменологічного руху. Перший том цієї праці «Пролегомени до чистої логіки» присвячений критиці панували на рубежі XIX—XX ст. напрямків у теорії пізнання. Головною хворобою філософії свого часу Гуссерль називає психологізм — сучасні йому проекти психологічного обґрунтування логіко-математичного і філософського знання. На прикладі провідних логічних вчень другої половини XIX ст. він доводить, що психологічний і в цілому емпіричне обгрунтування науки випускає якісну відмінність між емпіричним і ідеальним пізнанням, ігнорує особливий статус логіко-математичних законів, веде до релятивізму в теорії пізнання. У кінці першого тому Гуссерль формулює програму власного «Наукоучения» — нової науки про науку, націленої на дослідження апріорних умов можливості наукового пізнання. Критика психологізму Гуссерля ініціювала широку дискусію, в яку було втягнуто більшість провідних філософів початку XX ст.